top of page
  • Writer's pictureElzbieta Gozdziak

Being Participatory: Researching with Migrant Children



Elżbieta M. Goździak and Larysa Sugay reflect on participatory research with migrant children


🇺🇲 🇵🇱 🇺🇦


When designing the Good beginnings, promising futures. Children with migration background in Polish schools research project, we were concerned with two main issues: 1) how to go beyond paying lip service to participatory approaches and actively involve children in our study, and 2) how to make participation in the study fun for the children and youth in our sample.


Methodological shift


 The increasing attention to children’s and adolescents’ rights and the involvement of minors in issues directly concerning them have led to a gradual methodological shift from research carried out ‘on’ children to research carried out ‘with’ children, and most recently, research carried out ‘by’ children.


Young co-researchers


Adult researchers working with children risk interpreting observed phenomena and collected data through the lens of adult experiences, which may lead to lack of understanding of the youth culture and an ultimate misinterpretation of what is going on in the school children's lives.


In order to bridge the age gap between the adult team members and the children and youth we study, we have recruited two older teenagers to serve as our co-researchers. They have been trained in basic interviewing techniques and research ethics, but at the same time were given much freedom to pursue topics related to adjustment in Polish schools that they and their peers care about the most.


As Larysa observed: "It is important that the young co-researchers want to conduct interviews with their peers, but it is equally important that they have a flair for carrying on engaging conversations , an ability to listen attentively, and a desire to 'grow' as they pursue the research. Of course, from time to time, we need to hone the child's skills, but the 'training' should always take a form of a friendly conversation with a lot of give and take, not a form of rigid top-down training."


One of the young co-researchers told Larysa that a conversation is a two-way process. She said: "It's important that I feel comfortable talking to the person, and that the person feels comfortable talking to me." At the same time, such a conversation should also be meaningful, have "its own structure, and be flexible." The co-researcher added that during these few months she "grew up" in her understanding of talking to people: "Thanks to that interview, I understood how to work correctly, that is, when [in a conversation] you are "led by a person" and you, just "follow her", yet at the same time, you have your own structure [of questions, topics], your own "sketch of important things", which you stick to."


Innovative data collection techniques


In order to accomplish the second goal, we considered innovative data collection techniques – short films, photography, journaling, daily texts, drama – to accommodate the young students’ modes of communication – along with interviews and focus group discussions facilitated again by the interdisciplinary research team and led by older migrant children, who assume the roles of co- researchers, not simply study participants.


Mapping exercises


In order to understand issues of belonging and exclusion of migrant children in Polish schools, we have also encouraged our young interviewees to map their activities at school, including how they use space in classrooms or in the cafeteria; which spaces are conducive to mingling with diverse groups of students; and which spaces exclude certain types of students.


***

Stay tuned for more reflections on the ethics of conducting research with children and on the best interest of the child.


Uczestnictwo: badania z dziećmi-migrantami


Refleksje Elżbiety M. Goździak i Larysy Sugay nad badaniami partycypacyjnymi z dziećmi-migrantami


Przy projektowaniu naszego projektu badawczego Dobre początki, obiecująca przyszłość. Dzieci z doświadczeniem migracyjnym w polskich szkołach zwracałyśmy uwagę na dwie kwestie: 1) jak wyjść poza puste deklaracje o podejściach partycypacyjnych i aktywnie angażować dzieci w nasze badanie oraz 2) jak sprawić, aby udział w badaniu był dla dzieci i młodzież z naszej próby atrakcyjny.


Zmiana metodologiczna

Coraz większa dbałość o prawa dzieci i młodzieży oraz angażowanie nieletnich w kwestie ich bezpośrednio dotyczące doprowadziły do ​​stopniowego przejścia metodologicznego od badań prowadzonych „na” dzieciach do badań prowadzonych „z” dziećmi, a ostatnio do badań prowadzonych „przez” dzieci.


Młodzi współbadacze


Dorośli badacze pracujący z dziećmi ryzykują interpretację zaobserwowanych zjawisk i zebranych danych przez pryzmat doświadczeń dorosłych, co może prowadzić do niezrozumienia kultury młodzieżowej i w ostatecznym rozrachunku błędnej interpretacji tego, co dzieje się w życiu dzieci w wieku szkolnym.


Aby zmniejszyć różnicę wiekową między dorosłymi członkami zespołu a badanymi przez nas dziećmi i młodzieżą, zatrudniliśmy dwie starsze nastolatki, aby pełniły rolę naszych współbadaczy. Zostały przeszkoleni w zakresie podstawowych technik prowadzenia wywiadu i etyki badawczej, ale jednocześnie otrzymały swobodę w podejmowaniu tematów związanych z przystosowaniem do polskiej szkoły, na których im i ich rówieśnikom zależy najbardziej.


Jak zauważyła Larysa: „Ważne jest, aby młodzi współbadacze chcieli przeprowadzać wywiady ze swoimi rówieśnikami, ale równie ważne jest, aby mieli smykałkę do prowadzenia angażujących rozmów, umiejętność uważnego słuchania i chęć „rozwoju” w trakcie badań. Oczywiście od czasu do czasu musimy doskonalić umiejętności dziecka, ale „szkolenie” powinno zawsze przybierać formę przyjaznej rozmowy, podczas której można dużo dawać i brać, a nie formę sztywnego szkolenie z góry.”


Jedna z młodych współbadaczek powiedziała Larysie, że rozmowa to proces dwustronny. „Ważne jest, abym czuła się komfortowo rozmawiając z tą osobą i aby ta osoba czuła się komfortowo rozmawiając ze mną”. Jednocześnie taka rozmowa również powinna mieć sens, mieć „własną strukturę i być elastyczna”. Współbadaczka dodała, że ​​przez te kilka miesięcy „dorosła” w swoim rozumieniu rozmowy z ludźmi: „Dzięki temu wywiadowi zrozumiałam, jak poprawnie pracować, czyli kiedy [w rozmowie] „prowadzi cię osobę”, a ty po prostu „podążaj za nią”, a jednocześnie masz swoją strukturę [pytań, tematów], swój własny „szkic rzeczy ważnych”, którego się trzymasz”.


Innowacyjne techniki gromadzenia danych


Aby osiągnąć drugi cel, wzięliśmy pod uwagę innowacyjne techniki gromadzenia danych – krótkie filmy, fotografię, dziennikarstwo, SMSy, dramę – aby dostosować się do sposobów komunikacji młodych uczniów. Te techniki połączyłyśmy z wywiadami i dyskusjami w grupach fokusowych, ponownie prowadzonymi przez nasze współbadaczki pod nadzorem zespołu badawczego.


Mapowanie


Aby zrozumieć kwestie przynależności i wykluczenia dzieci-migrantów w polskich szkołach, zachęcaliśmy także naszych młodych rozmówców, aby mapowali swoje działania w szkole, w tym sposób wykorzystania przestrzeni w klasach czy stołówce; jakie przestrzenie sprzyjają integracji różnorodnych grup uczniów; i które przestrzenie wykluczają pewne grupy uczniów.


***

Bądź na bieżąco, aby poznać więcej refleksji na temat etyki prowadzenia badań z dziećmi i najlepszego interesu dziecka.


Бути учасниками: дослідження разом з дітьми-мігрантами



Elżbieta M. Goździak і Larysa Sugay розмірковують про спільне дослідження за участю дітей-

мігрантів


При плануванні дослідницького проекту «Добрі починання, багатообіцяюче майбутнє. Діти з

міграційним походженням у польських школах», нас як дослідників цікавили дві основні

проблеми: 1) як вийти за межі «дослідження тільки на словах» і активно залучати дітей до

нашого дослідження, і 2) як зробити участь у дослідженні цікавою для дітей та молоді з нашої

дослідницької вибірки.


Методологічні зміни


Підвищена увага до прав дітей і підлітків і залучення неповнолітніх до проблем, які

безпосередньо їх стосуються, призвели до поступового методологічного переходу від

досліджень, що проводяться «на» дітях, до досліджень, які проводяться «з» дітьми, а останнім часом досліджень, проведених «самими» дітьми.


Молоді співдослідники


Дорослі науковці, які працюють з дітьми, ризикують інтерпретувати явища, які вони бачать та зібрані дані через призму досвіду дорослих, що може призвести до нерозуміння молодіжної культури та кінцевого неправильного пояснення того, що власне відбувається в житті школярів.

Щоб подолати різницю у віці між дорослими членами дослідницької команди та дітьми і

молоддю, яких ми вивчаємо, ми залучили двох старших підлітків на роль наших

співдослідників у проекті. На початку ми навчили їх основним методам проведення інтерв’ю з

застосуванням стандартів дослідницької етики, але в той же час їм було надано велику свободу

щодо вибору та вивчення тем, пов’язаних із пристосуванням дітей-мігрантів до польських шкіл,

які їм та їхнім одноліткам найбільше цікаві.


Як зазначила Лариса: «З одного боку важливо, щоб молоді співдослідники хотіли проводити

інтерв’ю зі своїми однолітками, але з другого не менш важливо, щоб вони мали хист до

ведення захопливих розмов, уміння уважно слухати та бажання розвиватися, у міру того як

вони проводять дослідження. Звичайно, час від часу нам потрібно відточувати навички дитини,

але "навчання" завжди має відбуватися у формі дружньої розмови де ми і «даємо» і «беремо», але точно не у формі жорсткого чи директивного навчання зверху вниз».


Одна із молодих співдослідниць сказала Ларисі, що «розмова – це двосторонній процес». Вона

додала: «Важливо, щоб мені було комфортно розмовляти з людиною, а людині було

комфортно розмовляти зі мною». Водночас така розмова також має бути змістовною, мати

«свою структуру та бути гнучкою». Співдослідниця додала, що за ці кілька місяців вона

«підросла» у своєму розумінні спілкування з людьми: «Дякуючи тим інтерв’ю я зрозуміла, як

правильно працювати, тобто коли [в розмові] тебе «веде людина» і ти якби «йдеш за нею», і

при тому у тебе є отака от своя структура [питань, тем], свій «скєлєтік», якого ти тримаєшся».


Інноваційні методи збору даних


Щоб досягти другої мети і розширити способи спілкування з молоддю, ми застосували не тільки традиційні інтерв’ю, а й інноваційні методи збору даних – короткі фільми, фотографії, ведення щоденника чи театральні постановки. Додатково, будучи міждисциплінарним колективом, ми

проводили фокус-групові дискусії, які хоча й були проведені під нашим наглядом, але їх

очолювали старші діти-мігранти, які взяли на себе роль співдослідників та лідерів, а не були

просто учасниками дослідження.


Мапування активності


Щоб зрозуміти питання приналежності або відчуження дітей-мігрантів у польських школах, ми також заохочували наших молодих респондентів скласти план їх активності у школі, включно з тим, як вони використовують простір у класах чи їдальні; які простори є сприятливими для

спілкування з різними групами студентів; і які простори виключають певні типи студентів.


***

Слідкуйте за новинами, щоб дізнатися більше про етику проведення досліджень з дітьми та

про найкращі інтереси дитини.

30 views0 comments

Recent Posts

See All

Comments


bottom of page